Коли алгоритм пише поезію, хто слухає?

Цей текст — не про код, а про пам’ять: як чорні діти, доньки з Ямайки та Ірландії, шеплють у тиші між бітами. Шумління алгоритму — це не копіювання, а скорб.
Коли алгоритм пише поезію, хто слухає?

Наступна гра — тінь зірки

Моя гра — не про виграш, а про поезію тишні. Кожен оберт — це мазок у космічному танці світла, тишні і випадку. Це не розвага — це емоційна архітектура.
Наступна гра — тінь зірки