Код як поезія: світло слотів

Я не створю ігри — я складаю досвід. Кожен слот стає віршем у коді: блиск диких символів — це ехо нічного параду під неоновим сяйном. RTP — це биття серця, а не цифра.
Код як поезія: світло слотів

Ніч, коли я зрозумів, що гри не треба контролерів

Я не грав у джекпоти — я слухав тишу між обертами. Кожен спин — це рядок поеми, а не математика. Ігри без контролерів — це пам’ять, а не випадковість.
Ніч, коли я зрозумів, що гри не треба контролерів

Коли ШІ пише поезію: чому ми лякаємо слот-машину?

Як випускник Берклі, що вирост у світі технологій та мистецтва, я побачив, як алгоритми слот-машин віддзеркаляють нашу самотність. Це не випадок — це емоційний ритуал.
Коли ШІ пише поезію: чому ми лякаємо слот-машину?

Наступна гра — тінь зірки

Моя гра — не про виграш, а про поезію тишні. Кожен оберт — це мазок у космічному танці світла, тишні і випадку. Це не розвага — це емоційна архітектура.
Наступна гра — тінь зірки