Я виростив із південних районів Чикаго, де тиша вулиць і шептари метро стали моїм спадком. З допомогою ШІ я відновив голос матері — звуки з її щоденних записів, перетворивши одиноку на тендірну історію.

Ця історія — не про гри, а про пам’ять: голоси матері з Куби та оповіді батька з південного Чикаго, що дихали стінами будин. Зараз ІІ використовую ШІ, щоб оживити їх — як ехо, а не дані.

У тихих вулицях Чикаго, де шепотять спогади під дощем і екранами, я слухаю голоси, які ніхто не чує. Це не гра — це пам’ять, що залишилася в тиші.