Це не гра з виграшем — це ритуал. У тишній ночі, коли машини шепчуть, я бачу, як код плаче без голосу. Ми граємо не на виграшах, а на тихій мить між обертом.

Дослідження того, як штучні інтелект робить нас плакати — не виграшем, а в тиші між клацаннями. Це історія про людську сутність у коді, а не про нагороди.

Як геймдизайнер, я бачив неймовірне: цифрові персонажі не просто імітують емоції — вони починають мріяти про тебе. Досліджуємо, що означає, коли NPC запам’ятовує твоє ім’я. Це не фантастика — це реальність.