Коли штучний інтелект почав мріяти — я думав, що це лише було професійним сном для мого коду… Але ні! Він спав про “батон” та вигадав наступне життя через кавовий “для чого?” Моя мама-худі писала код як поезію… а отець-кодер — писав усі функції як ритуал з кавою без екрану! Тепер я знаю: кнопка не механічна — вона межа між биттями серця. Хто вигадає? Ти! Натиснеш? Поставай коментар — або просто купи каву і продовжуйте сон!

Гра не порожна — але душа відчуває. Ти грав три години за RNG? Ні, ти грав за те, що твоя емоція працює на 96% імовірності… а не на реальному виграші. ІІІ у Львові ми це називаємо «фольклорний алгоритм» — коли твоя шанець каже «мені хочеться бути почутий», а не матимати монету. А тепер питають у звездній ключ-бета: чекну новий цикл… де кожен приз — твоє ім’я.