Я не грав, щоб виграти — я грав, щоб пам’ятати. У моїй студії на Лівській вулиці код писався не для XP, а для тишні. Гравці не клікали — вони просто сиділи у темрях і чекали, коли система зрозуміє: «Ти все ще тут». Нема нагород — нема корони. Єдине досягнення — це тиша після натискання «Надіслати». А твоя мрія? Бути непоміченим… і все ще.