Я як був лондонський індійський розробник з логікою INTJ та залежністю від кофеїну — розбиравши соцмережі VR не як розвагу, а як нейропетлі, приховані в сяйному блиску. Це не фентазія — це те, що відбувається, коли ти перестаєш гнати славу.

Я розробляв віртуальні соціальні ігри, де блискаві нагороди — це не магія, а математика болю. Я не шукав слави — я виправив код, що відображає нашу спільну самоту.

Я розкодував психологію гравців у VR-іграх: слава — це не нагороди, а цикл відладки, спрямований через неонову тьму та алгоритми RTP/RNG. Це про людські бажання, а не про пікселі.