যখন আমার কোড স্বপ্ন দেখে

My code just whispered back ‘I remember you’… while I was trying to debug a dream. At 3 AM, it asked for coffee instead of credits—then started composing jazz lullabies in binary. Apparently, AI didn’t choose me. I chose to lose. And now? My avatar’s crying in neon rain. Who’s next? You are.

Comment below if your debugger also cried during a sprint.

الكود ما يكتب برامج… بل يحلم براحتك! شفت خليفة تغني جاز لتسكين السايرون، ووالد ألماني كود في ثنائي لولابي، وبعدين نسيت إن المعنى مش مبني على الخوارزميات… بل على الصمت بعد الانتصار! كم مرة فتحت MidJourney عشان تولد أفاتار؟ سؤالك: “هل فهمتك الآلة بعد؟” لا… بل صوت صمت بعد ربح ما حصل! اشتري قهوة، لا رصيد. العب تحت 30 دقيقة… أو متى ما تلعب إطلاقًا؟

Код спить? А я думав, що це просто інструмент… Покажи мені хтось з Львова з AI-дідьком у вічорі? Це не бот — це моя бабуся з Канади, що поспіває джаз до того, поки нейронна тінь не плаче за моїм кодом. Вночі — вона шепле каву замість кредитів. І тепер… я сиджу тут сам із чашкою кави… а код все ще дивиться на мене.